Коли температура повітря в затінку досягає 12 градусів, вулики виставляють на точок. Починають цю роботу дуже рано, щоб до 11 години дня вся пасіка була виставлена. Для цього правління колгоспу додатково виділяє необхідну кількість людей. Точок готують заздалегідь: очищають від снігу, ремонтують огорожу, перевіряють і замінюють старі кілки, на які ставлять вулики з бджолами, встановлюють напувалку і навіс для контрольного вулика. Бджолосім’ї розміщують ланками, на тих місцях, де вони стояли минулого року, на відстані 3—4 метрів один від одного рівними рядами льотками на схід, південь і південний схід, щоб вулики кожної ланки стояли в окремому напрямку.

 

Виставивши вулики із зимівників і давши змогу бджолам зробити обліт, пасічники побіжно оглядають бджолосім'ї. Вони вважають, що чим швидше провести цю важливу роботу, тим краще.

 

Точок, на якому стоїть понад 300 бджолосімей, — великий, і пасічники помітили, що коли поставити всі вулики льотками в одному напрямку, то при обльоті бджоли дуже збиваються і бувають зльоти їх з одних бджолосімей на інші. Це часто призводить до поширення різних хвороб.

 

Якщо кожна ланка вуликів має свій напрямок, то таких зльотів бджіл майже не буває. Як тільки вулики виставлено, одразу ж відкривають нижні льотки, ставлять прильотні дошки, а верхні льотки залишають закритими. Пасічники стежать за обльотом бджіл, по якому виявляють бджолосім’ї з тими чи іншими ненормальностями і відмічають їх. Зразу ж після закінчення обльоту провадиться побіжний огляд бджолосімей і виправлення стану у погано перезимувалих сімей.

 

Якщо бджолосім’ї не мають корму, то їм у гніздо підставляють рамки з медом, який був залишений на зиму і зберігався в спеціальних ящиках або в порожніх вуликах у зимівнику.

 

При відсутності матки бджолосім’ї дають запасну плідну матку, яка перезимувала. Це роблять так: увечері, після закінчення льоту бджіл, нуклеус (невеличка сім’я, в якій зимувала матка) разом з запасною маткою приєднують до сім’ї, в якій матка загинула. Перед цим бджіл з нуклеуса і основної сім’ї обприскують цукровим сиропом та окурюють димом. Ці заходи дають змогу уникнути випадків, коли бджоли убивають матку.

 

Того ж самого дня, коли виставлено вулики, пасічники старанно утеплюють їх, а також зменшують льотки з таким розрахунком, щоб могла пройти одна—дві бджоли. Другого дня, якщо дозволяє температура повітря, вони приступають до головної весняної ревізії бджолосімей, яку провадять протягом двох — трьох, найбільше — чотирьох днів. При цьому старанно оглядають кожну бджолосім’ю, встановлюють наявність і кількість розплоду. Це дає змогу визначити наявність і якість матки, кількість і якість кормів, меду та рамок з пергою, а також сили сім’ї. Всі ці дані записують у відомість головної весняної ревізії пасіки. Одночасно з ревізією у бджолосім’ях скорочують гнізда до такого розміру, щоб бджоли покривали рамки, а також старанно утеплюють вулики з боків і зверху солом’яними матами.

 

У вулики закладають стільники з доброякісним медом і пергою, щоб у кожній сім’ї була достатня кількість корму — не менше 4 кілограмів. В цей час, незалежно від того, яка кількість кормів є у гніздах, пасічники підгодовують бджолосім’ї цукровим сиропом (1 частина цукру на 2 частини води). Сироп дають бджолам увечері в годівницях, які вмонтовані в стільники, — по півкілограма на одну бджолосім’ю. Таку підгодівлю дають три—чотири рази через кожні два дні. Це сприяє тому, що матка інтенсивно відкладає яєчка і швидко нарощуються сили сімей.

 

На 4—5 день після виставлення вуликів, коли проведено головну весняну ревізію, у бджолосім’ях виправлені всі ненормальності, гнізда скорочені і утеплені, а бджоли вже добре облітались, пасіку перевозять у ліс. Там її ставлять на двох точках — по 100—150 бджолосімей на кожному. Одна або дві ланки зали­шаються на основному точку біля зимівників з метою запилення колгоспного саду. Цим досягається рівномір­на насиченість місцевості бджолами. В цей час у лісі цвітуть ранні медоноси і пилконоси, зокрема клен, вер­ба, ряст та інші.

 

В лісі бджолосім’ї розвиваються швидше і до почат­ку цвітіння садів та озимого ріпаку набирають доброї сили і краще використовують взяток. За сезон пасіку перевозять три—чотири рази, що й забезпечує краще використання медозбору І повне запилення сільськогосподарських культур.

 

В цей же час пасічники старанно стежать за станом бджолосімей і в міру їх розвитку поширюють гнізда добрими стільниками з бджолиними комірками. При підстановці у гніздо їх обов’язково обприскують рідким цукровим сиропом, а при відсутності сиропу — чистою водою. Пасічники переконались, що змочені стільники бджоли краще очищають і матка в них краще відкладає яєчка. Таким же способом обприскується і штучна вощина при укладанні її в гнізда. Змочену вощину бджоли не гризуть і швидше та краще відбудовують. Вибраковку і перетоплювання старих стільників на віск пасічники проводять восени після головної осінньої ревізії, а одержаний віск обмінюють на штучну вощину взимку.

 

Це дає можливість заздалегідь забезпечити пасіку вощиною. Крім того, штучна вощина довше лежить і міцніша за свіжовиготовлену.

І.К. Гаврилюк — агроном колгоспу «Пам’ять Сталіну»

 

П.І. Тарасевич — голова правління колгоспу «Пам’ять Сталіну»

Навощують рамки заздалегідь, ще до початку взятку. Згодом, коли вощина підставляється в гнізда, пасіч­ники не витрачають часу на натягування дроту і навощування рамок. Це дуже важливо, бо тоді на пасіці багато роботи по догляду за бджолами, зокрема таких, як протиройові заходи, поширення гнізд, вирізування воску з будівельних рамок тощо.

Утворення нових бджолосімей провадиться за раху­нок перезимувалих запасних маток, а також ранніх природних роїв, які виходять в кінці травня і на почат­ку червня. Нуклеуси із перезимувалими плідними мат­ками та ранні рої підсилюються закритим розплодом і до початку головного взятку стають повноцінними бджолосім’ями, які мають по 15—16 вуличок бджіл.

 

Виходу великої кількості природних роїв пасічники не допускають. Для цього вони своєчасно поширюють гнізда стільниками і штучною вощиною та вставляють будівельні рами по одній—дві рамки в кожну сім’ю.

 

Віск з будівельних рамок вирізують через кожні 3 дні і перетоплюють на сонячних воскотопках. Близько 30 процентів валового виходу воску на пасіці одер­жують з будівельних рамок.

 

Всі ці заходи дають можливість утримувати бджоло­сім’ї в робочому стані і добре використати взяток. Маток виводять від кращих по продуктивності бджоло­сімей. причому майже 50 процентів їх кожного року замінюють. Це зв’язано з тим, що молоді матки відкла­дають більше яєчок і дають можливість наростити біль­шу силу сімей.

 

Щоб уникнути спорідненого схрещування, прова­дять міжколгоспний обмін неплідними матками. Їх замінюють на пасіках, які розміщені не ближче як за 8 кілометрів від даного колгоспу. Практично обмі­нюються не живими матками, а зрілими маточниками, бо їх краще приймають бджоли. Виписують також матки з бджолорозплідників Кавказу.