Вишнева пасіка - все про мед, бджіл, бджільництво та пасіці


За достаток меду

Всі, мабуть, люблять мед, а от про розвиток бджільництва районні працівники і керівники колгоспів думають мало. Треба покінчити з недооцінкою цієї прибуткової і необхідної в господарстві галузі. Кожний колгосп повинен мати добру пасіку і своїх кваліфікованих бджоловодів — ентузіастів цієї справи.

М. С. ХРУЩОВ

Вступ

В рішеннях січневого Пленуму ЦК КПРС (1961 р.) накреслено заходи дальшого розвитку сільського господарства в нашій країні, поставлено відповідальне завдання — в найближчі роки довести виробництво сільськогосподарської продукції до такого рівня, який у повній мірі забезпечить потреби населення в продуктах харчування, а промисловість — сировиною.

В розв’язанні цього завдання певна роль належить бджільництву. Значення цієї галузі господарства полягає в тому, що вона дає дуже цінний продукт харчування — мед, а також важливу сировину для промисловості — віск.

Крім меду та воску, все ширше застосування, особливо в медичній практиці, знаходить бджолина отрута і маточне молочко. Бджолиний мед щодо своєї калорійності в порівнянні з іншими продуктами харчування займає провідне місце. Так, в одному кілограмі зрілого меду міститься 3150 великих калорій, в той час як у кілограмі баранини — 2780, а у літрі – сметани тільки 2290 калорій. Один кілограм меду має стільки калорій, скільки їх є майже в 40 курячих яйцях.

Крім того, бджільництво сприяє підвищенню врожайності ентомофільних культур. Перелітаючи під час медозбору від квітки до квітки, бджоли переносять пилок і таким чином провадять перехресне запилення рослин, сприяють заплідненню і тим самим набагато підвищують їх урожайність. Підраховано, що для одержання найменшої краплини зрілого меду, бджолам доводиться відвідати багато десятків, а іноді й сотень квіток. Тому в кожній краплі меду, як вказує професор О. Ф. Губін, ми бачимо сотні повновагових насінин гречки, соняшника, гарбузів, динь, кавунів та плоди багатьох інших сільськогосподарських культур, які без бджіл майже не дають урожаю.

Особливо це стосується гречки, яка є основним медоносом на Україні, і зокрема у Вінницькій області. Недарма в народі говорять: «Мед і гречка — брат і сестра».

Практика показує, що при добре організованому бджолозапиленні і застосуванні високої агротехніки урожай гречки збільшується на 50—70 процентів. Якщо, приміром, мінімальна надвишка врожаю від бджолозапилення гречки буде дорівнювати 0,5 центнера на гектар посіву, то це дасть колгоспам і радгоспам області понад 300 тисяч карбованців прибутку (новими грішми). І це тільки від гречки. А якщо врахувати, що бджолозапилення підвищує урожайність еспарцету, конюшини та баштанних культур в 2—3 рази, причому без додаткових затрат праці, то це ще значно збільшить прибутки колгоспів.

В ефективності бджолозапилення гречки та інших культур можна пересвідчитись на досвіді багатьох колгоспів Вінниччини. Зокрема в артілі ім. Сталіна Бершадського району, де щорічно застосовують бджолозапилення, урожайність гречки з року в рік зростає. Якщо в 1959 році було зібрано по 20,3 центнера, то в 1960 році — вже по 26 центнерів гречки з гектара на площі 68 гектарів, а в одній із бригад, де бригадиром тов. Сторожуй, урожай цієї цінної культури становив 30,1 центнера з гектара. Цікава така деталь. У бригаді тов. Отченаша, де на кожний гектар посіву гречки було підвезено на 3 бджолосім’ї менше, ніж у сусідній бригаді, урожай зерна гречки був на 5 центнерів нижчий.

Одночасно їз збільшенням площі посівів гречки і підвищенням її урожайності в колгоспі ім. Сталіна з року в рік зростає збір меду. Тільки минулого року тут відкачано близько 100 центнерів товарного меду. Майже 50 процентів його,— це мед, зібраний на гречці.

Бджолозапилення — один з ефективних заходів для ліквідації періодичності у плодоношенні садків. В колгоспі «Вперед» Брацлавського району, наприклад, завдяки інтенсивному використанню бджіл на запиленні саду урожайність фруктів щорічно становить 60—70 центнерів з гектара, а в колгоспі ім. Кірова Вінницького району — 40—60 центнерів.

Таких прикладів можна навести чимало. Відомо, наприклад, що в США фермер, який має сад, платить фермеру-пасічнику по одному долару в день за кожну підвезену ним бджолосім’ю у період цвітіння саду. Все це говорить про велику роль бджільництва у справі підвищення врожайності комахозапилюваних сільськогосподарських культур, про необхідність його всебічного розвитку.

Проте не слід забувати, що запилення дає повний ефект лише при умові виконання всього комплексу агротехнічних заходів. Чим вища агротехніка, тим кращі наслідки від використання бджіл на запиленні сільськогосподарських культур. Як правило, найбільший ефект дає велика пасіка, що складається із здорових, сильних бджолосімей. Вона забезпечує запилення великої маси квіток і високий медозбір.

Колгоспи й радгоспи Вінниччини все більше уваги приділяють розвиткові бджільництва. Тепер в області немає жодного колгоспу, який не мав би пасіки, а близько половини господарств області мають пасіки, в кожній з них по 160 і більше бджолосімей, а в 65 господарствах пасіки складаються з 300—500 і більше бджолосімей. Згаданий вище колгосп ім. Сталіна Бершадського району має 814 бджолосімей, радгосп «Літинський» Літинського району — 749. А всього в області нараховується понад 200 тисяч бджолосімей. Дальше збільшення кількості бджолосімей можливе лише при умові поліпшення кормової бази бджільництва. Тому в колгоспах і радгоспах області поряд з розширенням площі під провідними сільськогосподарськими медоносами висівається бобово-злаково-фацелієві та бобово-гірчичні суміші, запроваджується квітково-нектарний конвейєр.

У 1960 році площі під нектарно-кормовими сумішами збільшилися в області до 30 тисяч гектарів, проти 5,5 тисячі га в 1959 році. Завдяки введенню в поля сівозмін шляхом творчого підсіву, особливо в суміші з кукурудзою, горохом, соняшником, викою та іншими культурами, такого виправданого медоносу, як фацелія і частково гірчиця, розширено кормову базу для бджіл і значно підвищено продуктивність колгоспних та радгоспних пасік. Так, в 1960 році, незважаючи на несприятливі погодні умови, колгоспи області одержали товарного меду на 150 тонн більше, ніж у 1959 році.

За останні роки виросли кадри пасічників і зросла кількість передовиків колгоспно-радгоспного бджільництва. Повсюди, де в колгоспах і радгоспах на пасіках працюють ентузіасти, майстри своєї справи, бджільництво стало високоприбутковою галуззю господарства. В сезон минулого 1960 року вони відкачали по 20—26 кілограмів товарного меду від кожної бджолосім’ї. Серед них: пасічник колгоспу ім. Сталіна Бершадського району Василь Болобан, ім. Крупської Мурованокуриловецького району Дмитро Веклюк, ім. 40-річчя Жовтня Чернівецького району Іван Демський, ім. Шевченка Оратівського району Надія Лук’якець, ім. Ілліча Іллінецького району Павло Ремінний та багато інших.

Знатний пасічник з колгоспу «Україна» Ямпільського району Андрій Примаченко щорічно збирає по 45—50 кілограмів меду та понад один кілограм воску від бджолосім’ї.

З 1951 року пасіка цього колгоспу зросла в 14 разів і дає тепер по 50—60 карбованців прибутку від кожної бджолосім’ї. Особливої уваги заслуговує досвід пасічників з колгоспу «Пам’ять Сталіну» в селі Чагові Орахінського району. Завідуючим пасікою тут працює Зосим Герасимович Рудий, який понад 20 років свого трудового життя віддав роботі з бджолами. Досвід роботи З. Г. Рудого заслуговує того, щоб на ньому зупинитись окремо і розібрати докладніше.