Вишнева пасіка - все про мед, бджіл, бджільництво та пасіці


Передовий досвід у бджільництві

Кормова база для бджіл

Успіх пасічників залежить не тільки від правильного догляду і створення сильних бджолосімей на пасіках, але й від наявності в радіусі льоту бджіл безперервного взятку нектару й пилку. Це забезпечується або послідовним цвітінням медоносних рослин у даній місцевості, або підвезенням пасік до масивів квітучих рослин.

Після виставки з зимівника бджоли збирають нектар і пилок з ранніх дерев’янистих медоносів і пергоносів - верби, трав’янистих рослин. 

Особливо важливе значення для бджільництва мають верба і рокита. Різні види верби цвітуть у різний час. Більшість їх цвіте до розпускання або одночасно з розпусканням листя. Тривалість цвітіння приблизно 9 - 10 днів; іноді цвітіння затримується до 15 - 18 днів.

Для бджільництва вербові зарості становлять велику цінність, бо ранньою весною, зразу ж після виставки бджіл з зимівника, дають нектар і пилок, чим посилюють розвиток і зміцнюють бджолосім’ї.

Деякі пасічники додержуються думки, що бджоли не одержують меду з верби. Проте це буває тільки тоді, коли на пасіці слабкі бджолосім’ї. Якщо ж сім’ї вийшли із зимівлі сильними, то вони добре використовують медозбір з верб.

Там, де поблизу пасік є верби, бджолосім’ї швидко розвиваються, збільшується кількість бджіл у сім’ї. При відсутності ранньовесняного взятку поблизу пасіки передовики бджільництва перевозять бджіл до вербових заростей. Кочування пасік до джерела весняного взятку має велике значення, бо при низьких температурах весною і при наявності вітру дальні польоти за взятком викликають часто загибель великої кількості бджіл.

Весною, після закінчення цвітіння ранніх весняних медоносів, бджіл перевозять у сади. Плодові дерева і ягідні чагарники є добрими медоносами. Підвозити бджіл до садів треба не тільки для використання нектару з плодових дерев, але й для запилення їх. Щоб бджоли краще використовували нектар плодових рослин і добре їх запилювали, пасіки треба розміщувати безпосередньо в саду.

Після того, як сади відцвітуть і до початку цвітіння багаторічних трав в усіх районах нашої області наступає так званий безвзятковий період. В цей період бджоли тільки забезпечують себе кормом і не поповнюють запасів меду у вуликах, а ще частіше використовують мед, зібраний під час цвітіння садів. Матки в цей період зменшують відкладання яєць, внаслідок чого послаблюється ріст бджолосімей і припиняється нагромадження бджіл до головного взятку.

Для закриття травневого безвзяткового періоду на передових пасіках провадять посіви медоносів, які цвітуть у цей період. Найкращий медонос - це фацелія за умов підзимнього її посіву на початку настання сталих заморозків.

Рекомендується для закриття безвзяткових періодів провадити не тільки чисті посіви фацелії, але й фацелійові суміші з горохом, викою та іншими культурами.

Наприкінці травня - на початку червня зацвітає еспарцет, біла акація тощо. До масивів еспарцету пасіки підвозять до початку цвітіння або коли починають розпускатися перші квітки. Цвіте еспарцет протягом двох-трьох тижнів (приблизно до середини червня).

З другої половини червня до середини липня бджоли збирають нектар з різних диких медоносів, а потім з соняшника, гречки і частково з диких медоносів - чистецю, жабрію, шавлію і т. д.

В умовах нашої області медоносні ділянки віддалені одна від одної більш ніж на 2 - 3 км. Тому для створення сильного медозбору і використання бджіл для запилення комахозапилюваних культур передові пасічники в міру розцвітання і відцвітання медоносів перевозять пасіки з одного масиву до іншого. Наприкінці цвітіння пасіки перевозять для запилення садів, у другій половині травня - до еспарцету, в липні - до соняшника і гречки.