Від прізвища до хобі
У світі тварин шершень - це розбійник, який забирає у бджіл нектар, а їх трупами годує своїх личинок. На відміну від «тезки»-комахи, Сергій Шершень бджіл любить, розуміє їхню мову і не шкодує часу та сил для процвітання сімей у вуликах.
Любов до бджіл у Сергія Шершня від діда-пасічника. За радянських часів працював Сергій токарем на моторному заводі та інших підприємствах міста. Але в душі постійно жила мрія про бджіл. Довгий час рідні відмовляли - вже дуже дороге захоплення! У ті часи бджолина сім'я коштувала 200 рублів, а зарплата у Сергія була набагато менше - всього 160 руб. Тоді він почав з кожної получки відкладати гроші. Коли в 1987 році назбирав 600 рублів, зміг купити перших бджіл.
- Мені було 27 років, я прочитав купу літератури, - згадує він, - здавалося: знаю про бджіл все, крутіше мене немає! Але коли відкрив вулик, то зрозумів: я не знаю нічого, мені потрібен вчитель. Ним став Олександр Арсентійович Логвинов - відомий мелітопольський бджоляр. Як звичайна людина, я працював, а вечорами приїжджав до Логвинова, там ми говорили до ночі, обговорюючи найменші тонкощі ведення господарства, допомагав йому. З нетерпінням чекав суботи, щоб відправитися на власну пасіку.
У ті роки, щоб нормально жити, було досить мати 20-30 сімей. У Шершня було і того менше. Смугасті улюбленці зустрічали господаря укусами. Іноді руки розпухали так, що не міг тримати кермо. Особливого прибутку хобі не приносило. Разом з друзями - такими ж «бджолярами вихідного дня» - відкачував мед. Однак було його трохи - тільки для своєї родини.
Бджоли добрі і злі
Але потім захотів Сергій перетворити хобі в бізнес: завести більше бджіл і освоїти промислові методи бджільництва.
- Сьогодні я спілкуюся по скайпу з колегами з Канади і Польщі (до речі, спеціально вчу польську мову, щоб спілкуватися на рівних), відвідую лекції і з'їзди бджолярів в Україні. Кількість сімей збільшилася набагато. Вулики розміщуються на території Мелітопольського, Михайлівського та Веселівського районів. Є техніка для ведення господарства: 48-рамкова медогонка, насос для перекачування меду, верстат по роздруківці стільників. Хоча все одно все це не можна порівняти з Заходом. Наприклад, в Канаді, в провінції Онтаріо, потрібно тримати від 500 сімей, щоб сім'я могла отримувати дохід і нормально жити. У нас таке одна людина «не потягне». Але зате там бджоляр залишає вулики в степу, в лісі без охорони - ніхто не візьме. Обслуговувати величезну кількість бджіл психічно важко: адже у кожної сім'ї свої особливості. Особливо багато переживань доставляє роїння бджіл - навіть в цьому році у мене полетіло кілька сімей, і я не міг нічого зробити. Я тримаю породу «карника» - це миролюбні бджоли, які не дуже рояться. Оточуючі побоюються жити по сусідству з пасічниками. Адже сьогодні бджолярів дуже багато - ця галузь господарства «на хвилі», іноді початківці бджолярі заводять «злі» породи бджіл, та й мед може бути неякісним - не тільки через злий умислу, а через недосвідченість.
Який мед найкорисніший?
За словами С. Шершня, люди найбільше запитують акацієвий мед - бояться підробок, а цей вид меду не кристалізується до самої весни. Хоча насправді всі сорти меду благотворно впливають на організм людини: гречаний корисний для серця, акацієвий - для лікування верхніх дихальних шляхів, коріандровий - загальнозміцнюючий. Найдешевший - «соняшник» - не менш корисний, у такого меду діастазне число вище, ніж у акацієвого,
Пасіка Сергія Павловича давно стала сімейною та носить назву «Веселий Шершень». Дружина Аннушка робить настоянку воскової молі - дуже корисна річ в боротьбі з туберкульозом. Допомагають сини Дмитро і Євген. Невістка Ольга робить косметику на основі продуктів бджільництва. Дмитро видобуває маточне молочко і займається просуванням продукції на ринку.
Життя бджоляра напружене. Звичайній людині здається: що тут такого? Поставив вулики навесні, а потім мед качай та продавай! Насправді це ненормований робочий день, який іноді закінчується темним вечором. Зате «медове» заняття приносить спокій, здоров'я, довголіття. Спостерігаючи за складним життям бджіл, людина розмірковує про сенс власного життя.
- Я зайнявся бджільництвом заради грошей - думав, буду заробляти, годувати сім'ю. А сьогодні кручусь на пасіці заради любові до своєї справи. І навіть якщо прибутку не буде, все одно бджіл не кину - так мені подобається моя професія!
Автор: Наталья Питишкина
Джерело: http://www.mv.org.ua/
20.08.2016 Історія бізнесу
